"Голос України", 6 листопада 2001 року. №№ 205-206 (2705-2706)

Чи можна експропріювати Дніпро?
Земельно-комунальні перспективи

          Напруження емоцій під час прийняття Земельного кодексу в парламенті сягало межі, яку перевершувала хіба що "конституційна ніч". Недарма новий земельний закон одразу охрестили "аграрною конституцією". Втім, не менш важливі зміни після ухвалення цього документа чекають і на землі населених пунктів. Своїми думками щодо земельно-комунальних перспектив з читачами "ГУ" погодився поділитися кандидат економічних наук, народний депутат України Іван Салій.
          - Ці зміни зачіпають інтереси великої кількості наших співгромадян. На території України землі міст займають лише 2 відсотки, але на них мешкає дві третини населення України і концентрується до 75 відсотків основних промислово-виробничих фондів, - наголошує Іван Миколайович. - З огляду на це будь-який крок у вирішенні питань власності на земельні ділянки в межах міст (а надто - крок невиважений ) може мати великий соціально-політичний резонанс.
          - То що в цьому контексті нам готує новий Земельний кодекс?
          - Особисто я, на відміну від моїх емоційних колег, не вважаю новий Земельний кодекс ані рятувальним кругом, ані катастрофою. Це - лише один шанс для нашої багатостраждальної економіки, і використаємо ми його чи ні, залежатиме від того, наскільки послідовними будемо і якими професійними й морально-етичними нормами керуватимемося у своїх подальших діях.
          - До проекту Земельного кодексу ви запропонували низьку поправок. Чи було їх враховано?
          - Більшість враховано, і навіть в найболючішому питанні - про розмежування земель комунальної та державної власності - вдалося досягти певних зрушень. Спочатку в проекті було записано, що розмежування земель проводять органи виконавчої влади: в столиці - Кабмін, в області - обласна, в районі - районна держадміністрація. Правами місцевих та їхніх виборних органів знехтували. Я пропонував, щоб розмежування відбувалося за спільним рішенням самоврядної влади та виконавчої. Мою пропозицію врахували частково і "проголосували" в такій редакції: розмежування земель державної та комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування за згодою відповідного органу виконавчої влади (розділ Х. Перехідні положення, пункт 10). А якщо кабмін, приміром, не дасть такої згоди? Як у цьому разі має діяти місцева рада? Це положення потребує докладнішого тлумачення.
          Врахували мої зауваження і до іншого пункту "Перехідних положень". Спочатку пропонували, щоб до розмежування земель державної і комунальної власності місцеві ради розпоряджалися тільки землями, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. Але в межах населених пунктів є вільні від забудови землі! На мою пропозицію цей пункт змінили і записали в такій редакції: до розмежування єдиним суб'єктом права власності на всі землі, крім приватних, в межах населених пунктів виступають відповідні сільські, селищні, міські ради.
          На жаль, у розробітників кодексу іноді не було чітких концептуальних підходів - як-то до права власності на землі, що перебувають під водними об'єктами загальнодержавного значення. Шкода, що лише частково врахували мою поправку до 84-ї статті, яка стосувалася саме цих земель. У результаті дніпровські острови й півострови, заплави в районі Києва - а це 5 тисяч гектарів земель - можуть стати державною власністю. Розпорядником цієї власності у столиці буде Кабінет Міністрів. Але невже це справа уряду - дбати про чистоту пляжів Труханового острова чи наявність туалетів в інших зонах відпочинку?
          Власне, все залежатиме від того, як держава реалізуватиме це право. Найоптимальніший вихід - передати ці землі в господарське відання, оперативне управління, а найкраще - в повне розпорядження міської територіальної громади. Київ, Київрада готові взяти на себе таку відповідальність. Тим більше що і сьогодні це не в її компетенції, і вже розробляються масштабні проекти освоєння цієї зони відпочинку.
          Мої опоненти іронізують: то ви що хочете приватизувати Дніпро в межах столиці? Насправді ми лише хочемо вчинити так, як підказує багаторічний досвід і здоровий глузд. Між іншим, ці землі завжди належали міській територіальній громаді - і за Леоніда Ілліча, і за Йосипа Віссаріоновича, і за царя Гороха.
          Утім, якщо в цьому питанні ще є простір для маневру, то в іншому пункті цієї самої статті Земельний кодекс позбавив нас такої можливості. До загально-державної власності віднесено земельні ділянки, що використовуються для забезпечення діяльності органів державної влади. На мою думку, треба було уточнити : "центральних органів державної влади". Інші можуть розміщуватися і на комунальних землях, і навіть на приватних - на умовах оренди. В столиці, наприклад, є управлінські структури, які розміщені на 6-му поверсі 16-поверхового будинку. То, що через таке сусідство вся земля під будинком має перейти до державного фонду?
          - Як ви ставитеся до введення до 2005 року мораторію на продаж землі?
          - З одного боку, тут є небезпека породити тіньовий ринок землі, а з другого - якщо говорити про міські землі, то я не вважаю за потрібне форсувати їх приватизацію. У Парижі половина земель належить приватникам, але міська влада проводить активну політику на збільшення земель муніципальної та громадської власності - шляхом викупу, експропріації, забезпечення переуступки, участі у спільній власності тощо. Таким шляхом пішли і в Стокгольмі, де в комунальну власність протягом близько 100 років перейшло близько 75 відсотків земель. Сьогодні Стокгольм продає землі в невеликих масштабах і переважно під житлову забудову.
          - Чи дасть новий Земельний кодекс столиці можливість розвивати власну сільськогосподарську базу в передмісті?
          - Києву доведеться або викуповувати сільськогосподарські землі, або брати їх в оренду. Втім, я переконаний, що самовіддано займатися розведенням кіз чи корів - це не столична справа. Краще налагодити нормальну доставку сільськогосподарської продукції до столичної торгової мережі та побудувати асфальтовані під'їзні шляхи до приміських дачних ділянок.
          - На розвиток закладених в Земельному кодексі перетворень треба ухвалити більш як 30 законів та інших нормативних актів. Які з них, на вашу думку, є першочерговими?
          - Передовсім треба прийняти принципи розмежування земель державної та комунальної власності. До цього документа слід підійти з усією відповідальністю, адже земля - найважливіша ресурсна основа для розвитку міст і сіл. Раніше містоутворювальними чинниками вважали відкриття заводів і шахт, нині їх закривають, тож цінність і значення земельних ресурсів дедалі зростає.
          Під час роботи над Земельним кодексом ми сконцентрувалися на суто аграрних питаннях, не зважили на те, що Україна - високоурбанізована держава. Не треба забувати, що без реформи земельних відносин не відбудеться не тільки аграрна, а й комунальна реформа.

Дмитро Новицький