Інформаційна довідка

Витяг з наукового обґрунтування створення Київського столичного округу,
запропонованого Науково-дослідним інститутом соціально-економічних проблем м.Києва
спільно із НАН України.

          Містобудівні розрахунки, проведені на основі прогнозу соціально-економічного розвитку м.Києва у ХХІ сторіччі Київською міською державною адміністрацією із залученням фахівців НДІСЕП, АТ "Київпроект" та НАН України, наочно показали об'єктивну необхідність створення в системі адміністративно-територіального поділу України нової територіально-адміністративної одиниці - Київського столичного округу.
          Аналіз показує , що проводити таку роботу потрібно на основі визначення системи об'єктивних чинників, які обумовлюють необхідність формування нового територіального утворення. Серед таких факторів виділяють:
          1.1. Необхідність забезпечення єдиної територіальної і пов'язаної з цим управлінської складової подальшого соціально-економічного розвитку столиці України та території, що об'єктивно створює столичну агломерацію.
          Як показують розрахунки нового Генерального плану, перспективний розвиток м.Києва стримується існуванням чітко визначених меж міської території, за якою закінчуються права органів місцевого самоврядування столиці і починаються права обласної ради Київської області. Така територіальна замкненість столиці створює негативні проблеми.
          1.2 Необхідність забезпечення продуктивної зайнятості населення Київської агломерації, яке об'єктивно пов'язане з робочими місцями в м. Києві.
          На сьогодні в м.Києві працює близько 220 тисяч осіб, які постійно проживають у населених пунктах Київської агломерації.
          1.3 Необхідність спільного вирішення транспортних проблем обслуговування населення в процесі маятникової міграції.
          Щоденна маятникова міграція, що нараховує як мінімум 220 тисяч в'їжджаючих та виїжджаючих осіб усіма видами транспорту, потребує спільного, в межах агломерації, вирішення проблем залізничного, автобусного та автомобільного транспорту.
          1.4 Необхідність розміщення нового житлового будівництва для киян і мешканців приміської зони.
          Розрахунки свідчать, що для вирішення житлової проблеми в столиці на основі прогресивних світових стандартів необхідно істотно розширити обсяг територій, на яких будуватиметься багатоповерхове житло, а також здійснюватиметься котедж не будівництво. Це вимагає розглядати територію всієї Київської агломерації як єдине ціле для пошуку ефективних варіантів будівництва.
          1.5 Необхідність будівництва об'їзних доріг поза центром міста та житлових масивів.
          У Києві зараз зосереджено близько 600 тисяч автомобілів, які експлуатуються в межах міста. Крім того, через місто як транспортний центр України проходить багато магістральних маршрутів вантажного транспорту, який перевозить вантажі по всій Україні. Допустити весь цей транзитний транспорт на щільно заселену територію Києва неможливо й через значну завантаженість вулиць та з екологічних причин. Тому потрібне будівництво доріг, які дозволили б усьому транзитному транспорту обминати місто, не завдаючи лиха екології житлових зон міської та приміської забудови.
          1.6 Необхідність спільного вирішення екологічних проблем та проблем рекреаційного розвитку.
          Проблеми охорони навколишнього середовища не можуть ефективно і в повному обсязі вирішуватися в замкнених межах міста, бо поширюються, як правило, на більш значну територію, а рекреаційні проблеми столиці взагалі можуть бути вирішені виключно за умов спільного розгляду територій міста і приміської зони.
          1.7 Необхідність забезпечення міста продукцією сільськогосподарського виробництва, в тому числі сировини для міського АПК, та продукцією, що швидко псується (овочі,фрукти), яку нераціонально перевозити на значні відстані.
          1.8 Необхідність забезпечення населення м.Києва та Київської агломерації товарами народного споживання та послугами соціальної сфери на аналогічному рівні. Створення єдиного внутрішнього ринку в межах столичного округу.
          1.9 Необхідність залучення промислових підприємств в межах усієї Київської агломерації для роботи в єдиному комплексі на основі кластерного підходу дол. Організації управління промисловістю з метою підвищення ефективності функціонування внутрішнього ринку.
          Організаційні засади створення Київського столичного округу полягають в тому, щоб науково обґрунтовано визначити межі цього округу на основі факторів, які такі межі обумовлюють. Сьогоднішні розрахунки показують, що об'єктивно доцільно до складу Київського столичного округу включити такі населені пункти та райони, які складають Київську агломерацію:
          МІСТА: Київ, Березань, Бориспіль, Бровари, Васильків, Ірпінь, Фастів, Смт Буча, Смт Ворзель,
Смт Гостомель, Смт Коцюбинське.
          АДМІНІСТРАТИВНІ РАЙОНИ: Баришевський, Бориспільський, Бородянський, Броварський, Васильківський, Вишгородський, Іванівський, Кагарлицький, Києво - Святошинський, Обухівський, Фастівський.

Деякі правові аспекти створення
Київського столичного округу

          У рамках першого етапу процесу розвитку київської агломерації постає питання про приєднання до столиці міст Вишгород і Вишневе, територіальні громади яких проголосували за це на проведених дорадчих опитуваннях та референдумах.
          Пропонуємо розглядати міські райони як "місто в місті", як внутрішні територіальні громади. Районні ради повинні стати повноправними суб'єктами власності на майно, фінанси та землю. Централізація, надцентралізація, монополізація були згубними завжди, а в Києві в останні роки набуває загрозливих масштабів.
          Для вирішення питань приєднання приміських населених пунктів, має зазнати деяких змін Закон України "Про столицю України місто - герой Київ" (далі - Закон). Зокрема, цей Закон потребує зміни системи адміністративно - територіального устрою м. Києва, уточнення і деталізації процедури погодження меж, які виписані у ст.2. Перша частина вказаної статті Закону про столицю має бути наступного змісту: "Систему адміністративно-територіального устрою міста Києва складають райони в місті та міста і селища столичного значення." Це дозволить приміським містам і селищам зберегти свою самобутність і відносну самостійність, захистить інтереси існуючих територіальних громад. При такому розвитку подій структура влади у м. Києві докорінно не зміниться, хоча і буде доповнена рядом місцевих рад, їх виконавчих комітетів та міських (селищних) голів.
          Єдиним (крім Конституції) чинним нормативним актом, норми якого регламентують сьогодні питання адміністративно - територіального устрою, є Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР, затверджене Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 року N1654-X. Відповідно до п.6 цього Положення питання зміни підпорядкованості міст були віднесені до компетенції Президії Верховної Ради Української РСР. До того ж, декілька конституційних норм саме за Верховною Радою України закріплюють повноваження щодо питань адміністративно - територіального устрою (п.29 ст.85, п.п.13, 16 ст.92).
          З названих конституційних норм, для впровадження ідеї Київського столичного округу важливою є норма п.16 ст.92, в якій йдеться про те, що виключно законами України встановлюється спеціальний статус столиці України та спеціальний статус інших міст. На підставі цієї норми необхідно ввести до законодавства категорію населених пунктів столичного значення - міст, сіл та селищ приміської зони міста Києва.
          Межі міста Києва встановлюються Верховною Радою України за поданням Київської міської ради, погодженим з відповідними сільськими, селищними та міськими радами, з урахуванням історичних, соціально-економічних та інших особливостей території відповідно до чинного законодавства. Таким чином буде підтверджена ст.142 Конституції України, що визначає землю матеріальною основою місцевого самоврядування територіальних громад, які утворюються з мешканців саме сіл, селищ і міст, а не областей чи районів.
          Другим етапом розвитку київської агломерації є створення Київського столичного округу як нової адміністративно - територіальної одиниці у складі України, яка б об'єднала у єдине ціле адміністративні органи столиці і столичної області. Процес створення такої адміністративно - територіальної одиниці вимагає внесення змін до Конституції та окремих законів України.
          Відповідно, створення нової адміністративно - територіальної одиниці передбачає і демократичні вибори її голови на основі виборчого права.

* * *